Чотирнадцять місяців темряви: Як євреї переховувалися у каналізації окупованого нацистами Львова

Львівські дослідники-аматори знайшли у підземній каналізації місце, де впродовж півтора року у часи німецької окупації Львова переховувалися євреї. Знахідка є дуже важливою і цінною. Ті події детально описує в своїй книзі спогадів колишній львів’янин Іґнацій Хіґер. Згодом за мотивами цих спогадів поляки, німці та канадійці навіть зняли фільм "В темряві", який свого часу був номінований на "Оскара". Нині ж спогади Хіґера дали можливість зорієнтуватись у підземних лабіринтах і знайти укриття, в якому 14 місяців рятувались від смерті 11 львівських юдеїв.

"Це кінець"

На початок Другої світової війни у Львові проживало близько 130-140 тисяч євреїв, це була більша третина населення довоєнного міста. За підрахунками єврейського історика Філіпа Фрідмана, до грудня 1942 року загинули близько 100 тисяч із них. Лише впродовж перших кількох днів німецької окупації у Львові було вбито 4 тисячі євреїв. Вони переховувалися, де могли – вдома, в туалетах, на горищах і в підвалах. Ті, кому врятуватися все ж не вдалося, загинули у Янівському концентраційному таборі, були вбиті просто на вулицях міста або розстріляні у місцях масового знищення – на Цитаделі, у Білогорщі, Лисиничах, Брюховичах, Винниках. Чимало львівських євреїв були вивезені до табору смерті Белжець. Втім, одним зі сховків для львівських юдеїв стала міська каналізація. Саме переховування під землею і описує в своїй книжці "Світ в темряві" заможний у довоєнні часи львів’янин Іґнацій Хіґер.

Іґнацій Хіґер з сім'єю

Перед Другою світовою війною Хіґерам належала крамниця "Золотий текстиль" біля синагоги "Золота Роза" у Львові. У сім’ї було двоє дітей – Кристина і Павел. Хіґери були заможними, освіченими євреями і мешкали у просторій квартирі в будинку на вулиці Коперника, 12, поряд із розкішним Палацом Потоцьких.  Коли 29 червня 1941 року до Львова увійшли нацисти, Іґнацій Хіґер сказав своїм рідним: "Це кінець". Він знав про вбивчі плани Гітлера, оскільки до міста вже прибули тисячі польських євреїв.

Почалися погроми. Частину євреїв зібрали докупи і розстріляли. Інших перевезли до Янівського концтабору або загнали у ґетто, розташоване трохи на північ від нинішнього торгівельного центру "Форум".  Хіґерів змусили переселитися до ґетто, зігнавши усіх в одну кімнату на вул. Кресовій, 56. Вони були рабами нацистів, змушені працювати над виготовленням зброї та уніформи. У серпні 1942 року нацисти вбили 40 000 євреїв, зокрема й чисельних родичів Хіґерів. Простір гетто ущільнювався. Хіґерів переселили у барак, який і досі стоїть біля нинішнього музею "Територія Терору". Відчуваючи наближення неминучої загибелі, Іґнацій Хіґер разом з іншими пробив діру в бетонній підлозі, через яку провів родину в каналізацію. Так само зробили сотні інших євреїв. Німці і поліція кидала в каналізаційні люки гранати. Більшість євреїв тоді загинули.

Схема підземелля та шлях, яким потрапляли сюди євреї з Полтви. Фото: Ганна Тичка

Спуск у підземелля, біля драбини є вихід у Полтву

Хотілося нових вражень

Досі про ті події і місця було відомо зі спогадів Хіґера, описаних в книзі. І ось, через майже 80 років, команда львівських дигерів знайшли каналізаційний колектор, у якому ховались євреї під час Голокосту. Розташований він у самому центрі міста, під площею Соборною. Там, під землею, в часи німецької окупації 11 євреїв прожили більше року.

Вхід у підземелля у центрі Львова

Львівські дослідники знайшли сховок євреїв у каналізації

"Ми обстежуємо Полтву вже 13 років, облазили її вздовж і впоперек, тож захотілося нових емоцій. Знали, що під землею є місця, де в роки нацистської окупації переховувалися євреї, але достеменно, де саме – не знали. Лише відомо було, що десь під площею Соборною, – розповідає кореспонденту Depo.Львів член команди дигерів Андрій Риштун. – Працювали командою, з нами була асистентка кафедри нової та новітньої історії Львівського університету Ганна Тичка. Наші пошуки тривали більше року і базувалися на описах з книги Іґнація Хіґера".

Такими ходами довелося людям пролазити впродовж півтора року

У підземеллях потрапити можна двома шляхами – через люк на літньому майданчику кафе навпроти церкви св. Андрія або, як євреї – з Полтви. Сюди веде хід від пам’ятника Адаму Міцкевичу, далі – по вулиці Валовій та Сербській. Останні 200 метрів треба повзти навкарачки по каналізаційній трубі. Шлях, розташування та конфігурація сховку повністю відповідають спогадам Іґнація Хіґера, каже наш співрозмовник.

Два примуси, ложки і великодній баранчик

"Тут є два сухих коридори, які ще залишилися з середньовічної дренажної системи. Зараз довжина кожного близько 20 метрів, далі – завал. Ці коридори не використовуються як каналізація, тому там сухо та можна спокійно перебувати довший час", – говорить Андрій Риштун.

Камери ці невеликі, на одну-дві сім’ї, та й стояти на повний зріст там не вийде – потрібно згинатися. В цих підземеллях у 1943-1944 роках спочатку переховувалися 70 євреїв. Проте впродовж 14 місяців вижити вдалося лише одинадцятьом, серед них – і сім’ї Хіґера.

Цегла з клеймом, знайдена у підземеллі

Цвях у стіні підземелля, на який ймовірно вішали одяг

"Вони облаштували собі тут побут, адже ми знайшли залишки посуду, тазик, два примуси, на яких вони готували собі їжу, пляшку, якісь цвяхи в стінах, на які вони, ймовірно вішали одяг чи їжу, щоб не намокла і не залізли пацюки, навіть великодній баранчик був, – каже Андрій Риштун. – Їжу та необхідні речі їм приносили ззовні працівники каналізації. Спочатку за гроші, а потім зі співчуття.

Так тривало довгих 14 місяців. Коли місто звільнили від нацистів, знесилені євреї вибралися на сонячне світло. Сталося це нібито у дворі будинку на пл. Сборній, 2-а. Згодом вони описали свої пригоди в книзі.

Що робити з знахідками далі, дослідники поки не вирішили. Але, кажуть, що хотіли б передати їх якомусь із музеїв. І ще, зізнаються, що було б логічно, якби на цьому місці міська влада облаштувала якийсь простір, де б люди могли прийти та на це все подивитися. На думку Андрія Риштуна, це цілком реально зробити. 

Фото: Андрій Риштун/Facebook