Як правильно провести вечір перед Старим Новим роком

Вдосвіта ходять посипальники – хлопчики 7–14 років, носять у руках торбинки або рукавиці, наповнені зерном

Як правильно провести вечір перед Старим…

Як пише Depo.Львів, на наших теренах 14 січня – це нині перший день Нового року за "старим", або ж юліанським, стилем. На українських землях Новий рік узимку відзначають уже понад 600 років. За християнським календарем – це день преподобної Меланії (Меланки, Маланки, Міланко).

У селах та містечках на Львівщині традиція засівати не занепала. На Василя, 14 січня, коли починає світати, йдуть посівати зерном. Спочатку йдуть до хрещених батьків та інших родичів і близьких. А потім вже, за бажанням, від хати до хати.

Зайшовши в дім, посівальник сіє зерном і вітає всіх з Новим роком.

Перший посівальник на Новий рік приносить до хати щастя. За народним віруванням, дівчата щастя не приносять – тільки хлопці, а тому посівати дівчатам не годиться.

Посівальники завжди були бажаними гостями, їх запрошували до столу, обдаровували пиріжками, яблуками, бубликами та іншими ласощами. А найщедріше обдаровували того, хто прийшов до оселі першим.

Новорічну ніч, так само як і різдвяну, вважали чарівною, з нею було пов’язано чимало вірувань. Наприклад, що в ніч з 13 на 14 січня "відкривається небо" і в Бога можна попросити що завгодно, або що "вода в криницях перетворюється на вино".

До Нового року, як і до свята Купала, приурочені українські перекази й легенди про "палаючі гроші" та скарби. Існували й певні заборони. Наприклад, у гуцулів новорічної ночі не спали на печі, вважаючи, що в цю ніч на ній танцюють Василь і Меланка.

Чимало різноманітних звичаїв та обрядів пов’язано зі святом Василя. Виразний аграрно-магічний зміст мало "засівання", "посипання", поширене не лише в Україні, а й у східних слов’ян загалом. Ще вдосвіта селом ходили посівальники – хлопчики 7–14 років. У руках вони носили торбинки або рукавиці, наповнені зерном.

Перших посівальників господиня садовила на порозі й роззувала, щоб "удома краще кури неслись", а господар тим часом ішов з коцюбою до сідала і згоняв курей, аби "починали скоріше нестися".

Крім індивідуальних були й гуртові посівальники – так звані "товариства". Вони вибирали з-поміж себе старшого.

Традиційне новорічне вітання було таким: "Сію, сію, посіваю, з Новим роком поздоровляю! На щастя, на здоров’я, на Новий рік! Щоб краще родило, як уторік. Жито, пшениця, горох, сочевиця! Коноплі до стелі, а льон по коліна! Щоб хрещена голівка не боліла!". Воно актуальне й сьогодні.

Згаданий звичай, згідно з яким перший засівальник повинен був обмолотити макогоном сніп жита, що стояв на покуті від Різдва. Це зерно давали курям – щоб краще неслися, або домішували до посівного зерна. Ця процедура мала виразний аграрно-виробничий характер.

По закінченні всіх обрядових дій господарі пригощали посівальників, давали їм яблука, бублики, пиріжки та інші ласощі, а часто й дрібні гроші. Зерно, що його хлопчики розкидали по хаті, господиня збирала й давала курям, аби краще неслися, та іншій домашній птиці.

Так само, як на Різдво, на Новий рік багато де по Україні повторювалося магічне "лякання" дерев сокирою: дерева підв’язували солом’яними перевеслами або, зрідка, вовною (у Карпатах). У деяких обрядових діях бачимо елемент доцільного, адже утеплення стовбурів соломою і багаття в садку допомагали фруктовим деревам перенести зимові морози.

Додамо, що у вечір 13 січня не рекомендують вживати в їжу птицю і рибу, тому що щастя може полетіти, а удача поплисти з дому. Віддати перевагу треба багатій, жирній їжі – свинині, наприклад, тому що свиня риє вперед, щастя пририє до будинку.

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Львів

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"