Продавців більше, ніж покупців: Чому люди не йдуть на "Вернісаж" у Львові 

"Вернісаж" – стихійний ринок картин, художніх виробів й антикваріату, легендарне місце у Львові. Він відомий не лише серед львів’ян, але й серед туристів, зокрема, й іноземних. І не даремно, адже тут можна придбати унікальні твори мистецтва і вироби народних майстрів, які важко знайти десь в іншому місці. Втім, так було колись… Нині ряди ринку суттєво порідшали, як і кількість потенційних покупців. Та й крам уже не той, що раніше. То тут, то там визирають набори розмальованих червонощоких матрьошок, зовсім не милують очі гори китайських сувенірів, а сотні вишитих медичних масок, які вигорають під пекучим липневим сонцем лише дратують. Чому занепадає колись популярний львівський ринок народних майстрів "Вернісаж" з’ясував Depo.Львів.

Ринок народних майстрів із понад 30-річною історією 

Ринок "Вернісаж" виник у Львові в роки "Перебудови". З’явився він на перетині вулиць Краківської та Вірменської – на місці, де колись був дитячий майданчик. Своїй появі ринок завдячує львівським художникам, які першими почали виставляти тут свої роботи на продаж. Згодом до них долучилися кілька народних майстрів, потім іще кілька… 

Коли місця для всіх охочих забракло, імпровізований мистецький ринок "переїхав" на Театральну (площа Вічева). Неабиякий вплив на переміщення "Вернісажу" мав і фестиваль альтернативної культури та нетрадиційних жанрів мистецтва "Вивих" 1992 року. Покупців на ринку суттєво побільшало. Його популярність зростала з кожним роком. 

Втім, окрім світлих, були в історії "Вернісажу" й невеселі часи. Так, ласе для забудовників місце у центрі Львова постійно хотіли забрати, а ринок знести. Лише завдяки численними протестам "Вернісажу" вдалося уникнути знесення. У 2013 році міськрада взялася за впорядкування стихійного ринку. 

Нікому нічого не треба

Ринок "Вернісаж" знайти не важко навіть тим, хто вперше у Львові. Розташований він поруч із театром імені Марії Заньковецької, позаду Церкви Преображення між вулицями Лесі Українки, Театральною та Низький Замок.

Втім, ті, хто бував тут ще кілька років тому, і пам’ятає ті натовпи людей, які торгувалися за картини, приміряли вишиванки, обмацували антикваріат, нині його не впізнають. Замість колись рядів наметів – окремі торгові точки, продавців мало й вони дуже нудьгують, покупців же іще менше…

Якщо раніше до ряду, де продають картини, приходили навіть ті, хто не планував нічого купувати, а хотів "просто подивитися", то нині немає й таких. 

Як розповів один із продавців ринку "Вернісаж", до карантину він продавав із пів сотні горнят і кухлів за день. Брали будь-які, головне, аби з зображенням Ратуші чи Оперного театру. Тепер якщо один-два візьмуть – то вже дуже добре. 

За словами, чоловіка люди підходять, цікавляться, крутять у руках, але почувши ціну – 100 гривень, йдуть далі. 

Довгі ряди вишитих масок

У ряду біля дороги, де продають народні строї, вишиванки, вишиті рушники, скатертини, серветки та вишиті маски – лише продавчині. Жінки вишивають, аби хоч якось згаяти робочий час. Хоча ні… За деревом закохана пара таки приміряє парні футболки-вишиванки за 300 гривень, знімаючи усе це на відео. Роблять усе це досить довго. Продавчині, схоже, навіть терпець уривається, пропонує їм знижку: "Молодята, віддаю вам дві за 580".

Хлопець із дівчиною, схоже, задоволені. Продавчиня теж. Ховаючи гроші, вона повертається до вишивання сорочки, чим і займалася, доки її не відволікли рідкісні нині покупці. Коли закохані йдуть геть, її колежанка констатує: "Не те ти, Стефо, вишиваєш. Давай вже футболки вишивати".

Вишиті маски – порівняно новий товар на "Вернісажі", на відміну від українських строїв, які продають тут десятиліттям. Але на них великого попиту теж немає, хоча вибір величезний. Ціна – від 25 гривень. 

Матрьошки, попіти і бейсбольні бити 

Торгових точок із виробами народних умільців на колись популярному ринку "Вернісаж" суттєво поменшало. Ті ж, що залишилися, не гребують китайськими сувенірами. Чи не в кожному – бейсбольні бити, рогатки, набори матрьошок. Останні, до речі, дуже популярний товар серед туристів.

"Эти деревянные расписные матрешки из Карпат?" – запитує російськомовна туристка. Продавець вагається з відповіддю, не хоче втратити покупчиню, але таки не витримує: "Та де гуцул буде таке робити?".

Ті, хто досі не придбав собі іграшку-антистрес, можуть зробити це на "Вернісажі". Попіти, сімпл дімпли, лизуни – усе це нині продають на львівському ринку народних майстрів. 

Щось гарне, але недороге 

Туристи, за словами продавців "Вернісажу", вибираючи сувеніри зі Львова, нині керується чи не однією єдиною вимогою – "щоб недорого було". Тому беруть магніти. Особливо популярні – незвичайної форми, "під старовину". Вишиванки, якщо й купують, то здебільшого недорогі – на "шифоні" за 300-400 гривень.  Беруть футболки з цікавими принтами та смішними написами. Беруть дітям китайські іграшки з розряду "непотребу" – побавивися, загубив і не шкода. Попит на вироби народних майстрів, картини й антикваріат стрімко впав, бо в людей немає грошей. А немає покупців – продавцям робити тут нічого.