Місто ідей: Сім причин приїхати зі Львова у Вінницю

Фонтан, трамваї, центр, музеї, Пирогов, Південий Буг і подільська кухня

Місто ідей: Сім причин приїхати зі Львов…

Перше, що здивує львів’ян у Вінниці – чистота, відсутність хаотичних малих архітектурних форм, невеликі відстані у місті і "не львівські ціни". Але спочатку треба доїхати до цього міста на Південному Бузі. Дорога триватиме від 4:35 (від 280 гривень в другому класі) на інтерсіті до 7:16 (від 81 гривні в плацкарті в середу) традиційним потягом. Час прибуття потягів не дуже зручний: після 21:00 або до 5:00. Але, Вінниця того варта, щоб провести у ній вікенд або хоча б один день. Вибір житла не такий великий, як у Львові, але, все ж, є готелі за ціною від 550 гривень і пристойні квартири від 600 гривень. Хостелів небагато і ціни не зовсім адекватні, майже, як у Кракові, який Львова на 50 км ближчий до Львова за Вінницю. Але насправді у міста все попереду: будуть туристи – "підтягнуться" і хостели.

Фонтан

Якщо ви приїхали у Вінницю ввечері, то огляд варто розпочати з фонтану. Його збудували і відкрили у 2011 році у руслі Південного Бугу поблизу острова Кемпи. Вважається, що він є найбільшим в Україні і Європі плавучим фонтаном.

Фонтан має довжину 140 метрів і висоту струменя до 60 м. Місцеві стверджують, що входить у десятку найкращих і видовищних фонтанів світу. Використання лазерного проектора з екраном, що складається з водно-повітряної суміші, розподіленої по всій довжині фонтану, дозволяє демонструвати на фонтан відео у форматі 3D.

Під час трансляції вечірньої шоу-програми демонструється світло-музично-водяне шоу з використанням музики відомих композиторів сучасності та класики. Вечірнє шоу розпочинається після 20:00, точніше програму можна дізнатися на кожен день окремо.

Фонтан варто відвідати хоча б для того, щоб скласти про нього власну думку.

Трамваї

Те, що закохає вас у Вінницю практично одразу, особливо, якщо приїхати потягом – це трамваї. Таких красенів у нашій країні нема у жодному іншому місті. Рух електричного трамвая у Вінниці було відкрито у Вінниці 28 жовтня 1913 року за маршрутом "Вокзал — Жіноча гімназія".

З того часу трамвайна мережа тільки збільшувалася. А нове життя у неї вдалося вдихнути після купівлі у Швейцарії вживаних синеньких трамваїв. Основною одиницею лінійного рухомого складу зараз залишаються швейцарські "Міражі". 

В недавньому минулому у великій кількості експлуатувалися також Tatra T4; зараз усі з них перероблено під службові вагони різного призначення чи списані. Восени 2006 року муніципалітет Цюриха повідомив про те, що Вінниці будуть подаровані тридцять вживаних трамваїв марки Karpfen Be4/4, які раніше працювали в Цюриху.

Швейцарці забезпечили додатково ремонтні комплекти і витратні матеріали, і навіть транспортування вагонів до Вінниці. Ці машини експлуатуються на трамвайних коліях міста із середини 2007 року і у використанні виявилися не гіршими за Tatra КТ4. "Швейцарці" ідеально вписалися в архітектуру міста і стали однією з його окрас. Проте містом можна "з вітерцем" прокотитися і на нових сучасних трамваях.  

І що найважливіше, вінницькі трамваї, як і у Львові, оснащені безкоштовним Wi-Fi.

Центр і архітектура

В центр міста з Залізничного вокзалу можна потрапити, наприклад на трамваї №4. Творцем архітектурного обличчя Вінниці є Григорій Артинов. У місті зараз збереглося понад 30 будинків, створених за його проектами.

Візитівка Вінниці – 106-річна Башта на Європейській площі, вона була побудована в 1911 році для першого міського водопроводу. На сьогдні Вінницька водонапірна вежа – уже не просто колишня споруда для водогону, а невід'ємна прикраса міста.

У ній розташована частина музейної експозиції Меморіалу революційної та бойової слави. Висота вінницької культурною візитівки Вінниці – 28 метрів, з неї відкривається чудовий вид на місто. Не менш прекрасний вид відкривається і з собору, який розташований відносно поруч з вежею на центральній вулиці міста Соборній.

Окремої уваги заслуговує Єрусалимка — історичний квартал місцевої єврейської бідноти є взірцем так званого "єврейського містечкового бароко", притаманного Східному Поділлю, що почало формуватися від кінця XVIII століття. Зазначимо, що на кінець XIX століття більше половини населення Вінниці становили євреї. 

З сучасних цікавинок центру – площа Ліверпуль (вулиця Соборна, 51). Тут люди відпочивають, фотографуються біля композиції легендарній четвірці Beatles, "лондонської" телефонної будки, слухають пісні, які лунають з динаміків. Тут проходять культурні події.

Є дві поширені версії виникнення назви цього скверу, які насправді не суперечать одна одній. Перша – сквер був популярним місцем зустрічі міської "неформальної" молоді, яка полюбляла якісну західну музику 1960-1980-х років. Особливою повагою у вінницьких меломанів користувався легендарний гурт Beatles, знаний у світі як "Ліверпульська четвірка". Друга – у кафетерії "Криниченька" (нині на її місці знаходиться "Макдональс") продавали смачні пиріжки з лівером, які разом із склянкою томатного соку були традиційним перекусом школярів і студентів. А ще поруч просто гарні види Вінниці.

Далі від центру знаходяться кам’яні сходи Артинова (вул. Оводова, 1) і майже на окраїні міста у мікрорайоні Вишенька фонтан "Сонячна система" (проспект Космонавтів), які теж варті уваги.

Музеї

Здавалось би, в Україні музеї стають все менш популярними, але у Вінниці є щось таке, чого нема, у інших містах. Наприклад, 27 квітня минулого року у Вінниці на вулиці Соборній, 64, відкрили єдиний в Україні музей моделей транспорту у якому на момент відкриття було 5037 моделей.

Серед експонатів – автомобілі, літаки, танки, кораблі, мотоцикли, трамваї, тролейбуси, автобуси, потяги.

А також представлена колекція військового транспорту, зроблена з пластиліну, та справжні автомобільні двигуни. В музеї облаштована бібліотека та місце для лекцій.

Засновник музею Олександр Вдовиченко розповів, що розпочиналася колекція з 1973 року, коли, будучи в другому класі, він купив перший колекційний автомобіль за один карбованець. Це був "Фіат-125" Донецької фабрики іграшок.

А в 2013 році у Вінниці відкрився музей ретро-техніки "Автомотовелофототелерадіо". Розташований він в приміщенні автосалону "Володимир" в центрі міста біля Центрального мосту.

В основі експозиції – приватне зібрання раритетних автомобілів та іншої техніки вінницького колекціонера Олексія Стрембіцького.

У музеї представлено: автомобілі, мотоцикли, велосипеди, патефони, телевізори, фотоапарати, радіоприймачі та ін.

В автомобільній колекції: армійський ГАЗ-67, рідкісний "Вілліс", ГАЗ-М-20 "Перемога","Москвичі" та "Волги" різних років випуску та інші.

Всі експонати робочі, багато з них є символами радянської епохи. Тут можна посидіти за кермом будь-якого авто, приміряти військову форму різних країн, сфотографуватися в історичному образі.

Кафе-музей "Пан Заваркін і син" знаходиться у центрі міста на вул. Олександра Соловйова, 3, поруч з вул. Соборною і площею Ліверпуль. Тут можна випити каву під "бамкання" раритетних годинників у традиційній вітальні ХХ століття із витриманим інтер‘єром.

Все, що тут є, щонайкраще відображає цю добу: і годинники, і піаніно, і самовари, заходи та персонал. Директор музею Олександр Абрамчук розповідає, що коли у кафе одного разу зайшов мер Львова Андрій Садовий, він довго оглядав його, а потім сказав: "У Львові такого нема". І ці слова є справжнім визнанням. Експонати вінницької історичної реконструкції оригінальні.

У експозиції є колекція самоварів, бульоток, гасових ламп та цікавих побутових дрібничок того часу. Відкрився музей 22 лютого 2012 року, через пів року було вирішено зробити реконструкцію вітальні заможного вінничанина початку ХХ століття.

Абрамчук розповідає історію музею-кафе. У 1900 року до Вінниці з Вапнярки прибув підприємець Мойсей Флігельтуб з родиною, який спочатку пів року винаймав квартиру на другому поверсі будинку братів Гельблу, а згодом придбав її. Флігельтуб швидко зрозумів, що розташування будинку дуже вигідне для торгівлі. Тому підприємець купує ще квартиру на першому поверсі, де відкриває магазин з торгівлі колоніальними товарами. Чуття не підвело – дуже швидко справи пішли вгору. Чай, кава, спеції, екзотичні горіхи користувалися неабияким попитом серед заможних мешканців, тим більше, що подібних закладів у місті не було. Також Флігельтуб розвернув паралельно ще й гуртову торгівлю колоніальними товарами у Києві, Москві та Санкт-Петербурзі. Однак великих контрактів він укладати не міг – заважала недовіра партнерів до осіб єврейської національності. За порадою одного з друзів 1904 року Флігельтуб вихрестився й змінив прізвище та ім’я – став Заваркіним Матвієм. Після цього успіх у бізнесі був гарантований.

Окремої уваги заслуговує статуя при вході у заклад, де зображений єврей та кіт Шльома, який намагається поцупити у нього ковбасу. За словами директора, це зібраний образ типового єврея тих часів, а такий кіт дійсно жив на Єрусалимці у Вінниці. А ще окрасою закладу є німецький годинник з філософсько-туалетним написом "Manchmal läuft alles verkehrt" (нім. Іноді все йде не так). Поглянувши на годинник, ви зрозумієте, чому ж на ньому зроблений саме такий напис.

Перший в Україні музей української марки можна знайти у у самому центрі Вінниці на Соборній, 26-28. Тут представлено безліч текстового доповнення до експозиції, що дозволяє навіть без допомоги екскурсоводів дізнатись історію України з марок. Музей було відкрито у 2016 році за ініціативи Олени та Олександра Білецьких. Зазначимо, що колекціонер Олександр Балабан, що народився у Нью-Йорку, подарував Україні свою унікальну колекцію українських марок.

Крім цього варто відвідати і більш традиційні музеї: Музейний квартал (Обласний краєзнавчий і Художній музеї) нв вул. Соборна, 19-21, і Літературно-меморіальний музей Коцюбинського (вул. Бевза, 15)

Пирогов

Окремої уваги заслуговую Національний музей-садиба Пирогова на вул. Пирогова, 155. Він розташований в південно-західній частині міста Вінниці, у живописній садибі Вишня, де впродовж останніх двадцяти років (у 1861–1881 роках) жив і працював Микола Іванович Пирогов. До складу музея входять будинок, в якому жив лікар і де розміщена експозиція про його життя і діяльність, музей-аптека з інтер'єрами приймальні та операційної Пирогова в його садибі Вишня, церква-некрополь, де покоїться набальзамоване тіло ученого, і меморіальний парк, в якому збереглися дерева, посаджені Пироговим.

Ще задовго до смерті він  висловив бажання бути похованим у своїй садибі. Одразу після смерті вченого сім‘я подала прохання про це в Петербург.

Помер Пирогов 23 листопада 1881 року. На четвертий після його смерті день тіло було набальзамоване петербурзьким лікарем Давидом Виводцевим.

Південний Буг

Ще однією окрасою міста є Південний Буг, який тече чи не через усе місто.

Львів’яни давно заздрять Одесі через море, Тернополю через став, Івано-Франківську через дві річки у місті. Ну і, звичайно, Чернівцям, Хмельницькому і Вінниці через потужні ріки.

Річка у місті – це  і набережна для романтичних прогулянок, і пляж для засмаги і відпочинку, а також кафе і ресторани на березі. У Вінниці по Південому Бугу можна покататися на теплоходах з площі Героїв Чорнобиля.

Також працює прокат катамаранів. А можна просто милуватися річкою з берегу.

Подільська кухня

Окремої уваги заслуговує місцева кухня. Серед суто вінницьких страв – сало, картопля по-уланівськи, старовінницький суп з вушками та телятиною, форшмак "Вінницька Єрусалимка" і білий вінегрет з цукровим буряком та квашеною капустою.

Про страви можна писати довго, але насправді їх треба просто спробувати. До того ж, у місті відкривається все більше і більше ресторанів з автентичною подільською кухнею. Як от нещодавно відкритий паб з атмосферою визвольних змагань "Кінь у протигазі", що знаходиться на вул. Петлюри, недалеко від того місця де була канцелярія Симона Петлюри. Ресторан скоро теж зможе претендувати на статус музея.

Сало у Вінниці справді найсмачніше в Україні. Від звийчайного до "генеральського" – з прожилкою м’яса, як на лампасах у генералів. Вінницьке сало – справжній бренд подільського краю.

Його возять аж до Києва "на подарунки", передають як гостинець заробітчанам до Європи, та й самі вінничани споживають його з превеликим задоволенням.

Бонус

А ще місцеві кажуть, що Вінниця – це місто наречених.

І не тільки тому, що у ньому живуть безліч красунь і можна прямо в центрі міста одружитися "за добу".

Найімовірнішою основою назви міста вбачають давньоруське вѣно — "плата за наречену", "посаг за нею".

Більше новин про події у світі читайте на Depo.Львів

Слідкуйте за новинами у Телеграм

Підписуйтеся на нашу сторінку у Facebook

data-matched-content-rows-num=1 data-matched-content-columns-num=4 data-matched-content-ui-type="image_stacked"