Как миллион туристов привели к появлению башни в Стрыйском парке во Львове

Як пише Depo.Львів, нещодавно у Львові розпочали повну реконструкцію водонапірної вежі у Стрийському парку.

Історія споруди починається в далекому 1894 році. Тоді місто відвідала майже така ж або більша кількість туристів, як під час Євро-2012. А причиною була Галицька Крайова виставка, що мала місце саме у Стрийському парку.

Галицька Крайова виставка була найбільшим ярмарком в історії Галичини. Вона проходила впродовж 139 днів 5 червня - 10 жовтня 1894 року на верхній терасі Стрийського парку - тодішнього Парку Кілінського - з метою демонстрації культурних та цивілізаційних здобутків. Виставка була присвячена 100-річчю Повстання під проводом Тадеуша Костюшка, яке святкували у 1894 році.

Незважаючи на несприятливу погоду (100 днів з 139 падав дощ), це грандіозне дійство відвідали понад мільйона осіб, що в кілька разів перевищувало населення міста.

На виставці було зведено 129 павільйонів. До сьогодні збереглося лише три споруди того часу: Палац мистецтв, в котрому зараз розташовано спорткомплекс Національного університету "Львівська Політехніка", павільйон Рацлівської панорами, що теж використовується для потреб університету, та Водонапірна вежа.

Водопостачання виявилося поважною проблемою, адже на території виставки не було природних джерел та водоймищ. Вода була потрібна для роботи фонтанів, для парових котлів та наморожування криги, для напування худоби, яка експонувалась у сільськогосподарських відділах, для потреб ресторанів, для обслуговування туалетів та прибирання території тощо.

Вежа була споруджена у вигляді середньовічної башти і чудово вписувалась в експозицію виставки. Ескіз будівлі зробив професор Юліан Захаревич, а ще маловідомий Міхал Лужецький перетворив цей ескіз на проект. Реалізували його будівничі Юзеф Балабан та Влодзімєж Подгорецький.

Основними будівничими матеріалами стали камінь та цегла. Є легенда, що для будівництва також було використано кілька останніх пам’ятників давнього Стрийського кладовища, яке розміщувалось на території теперішнього парку ім. Хмельницького.

Загальна площа споруди становила 99,58 квадратних метрів. На 18-метровій вежі був встановлений водозбірник об’ємом в 60 000 л, виконаний краківською фабрикою машин Леона Зеленевського.

Після припинення ярмарків вежа довгий час простоювала. У 1951 році стару вузькоколійку, що пролягала поруч, частково розібрали, а частину переобладнали під нововідкриту дитячу залізницю, вагончики якого курсували повз вежу.

Своє друге життя вежа отримала у 1976 році, коли в ній відкрили кафе-ресторан "Вежа". Заклад вважався досить пристойним і водночас романтичним місцем.

Поєднання озерця та місточка над ним було гідним місцем для романтичних вечорів.
У 1981 році у закладі з’явився відеомагнітофон, і місце стало першим у Львові відео-кафе. Вхід до закладу коштував три карбованці. Потім ціну підвищили до п’яти, але туди вже входив бокал шампанського. Вечорами тут проводилися дискотеки.

Один із сучасників і відвідувачів закладу згадував, що в кафе показували кліпи іноземних співаків, а замовити можна було лише коктейлі або сік. Він також розповідає про чутки, що ночами для "своїх" в закладі влаштовували оргії з переглядом порнографічних фільмів.

Є й така байка, що директорку закладу, ту ще аферистку називали Сонькою "Золотою Ручкою" (вочевидь, на честь відомої попередниці) або "Сонею Брильянт". За фінансові махінації вона потрапила у в’язницю. Є свідчення, що жінка передавала діаманти своїм спільникам в аеропорту специфічним способом – через поцілунки.

Загалом у вежі було 7 поверхів. На середньому поверсі розташовувалися туалети, на верхньому – бар, а на інших були столики з телевізорами.

З часом будівля, як і територія навколо неї, була занедбана. Озерце перетворилося на канаву. Вікна та вітражі повибивали. Проте внутрішній інтер’єр закладу, хоч і в незадовільному стані, але дещо зберігся і дає уявлення про кав'ярню в її кращі часи.

Проте скоро вежа має вже втретє отримати нове життя. Нові власники будівлі взялися за її впорядкування.

Фотографії з сайту Фотографії старого Львова та мережі Інтернет.