Яким міг би бути Львів, якби не став таким, як є (СХЕМИ)

У мережу виклали схеми, за якими планували перебудувати Львів у 1946 році. Про це пише Depo.Львів з посиланням на Фотографії старого Львова.

У радянській архітектурі кінця 1940-х початку 1950-х років панувала концепція "емоційно-піднесеного архітектурного образу".

"Відповідно до цього центри міст розглядаються як території, де повинні бути створені особливо великі містобудівні композиції та об'єкти, наділені ідеологічним пафосом. Декларувалося, що "…ідейно-художній зміст творів архітектури відображає загальну ідейну спрямованість життя радянської країни, що йде по шляху до комунізму", - йдеться у повідомленні.

Архітектурно-містобудівний розвиток кожного міста цілковито підпорядковувався тогочасним тенденціям радянської архітектури, де домінував пафос перемоги і утвердження соціалістичного ладу. Підкреслювалося, що "передумовою правильного вирішення великих проблем архітектурної творчості є признання архітектури високим мистецтвом, що виражає ведучі, всенародні ідеї нашого часу – ідеї соціалізму".

Відповідно до цього головною творчою проблемою архітектури декларувалося формування міських ансамблів, покликаних у своїх просторових формах символізувати "переможну ходу соціалізму" та "історичний перехід від соціалізму до комунізму". Щодо просторових форм, то у 1940-х роках в радянській архітектурі домінувало "творче освоєння класичної спадщини", що передбачало повсюдне застосування симетрично-осьових містобудівних композицій і класичних архітектурних форм.

Містобудівна ситуація у Львові наприкінці 1940-х років була складною і суперечливою. З одного боку, місто в цілому і його центр зберегли історичне розпланування і капітальну забудову, отже, не було об'єктивних містобудівних передумов для радикальної перебудови. Воєнні руйнування у місті були порівняно незначними і практично не змінили його архітектурного образу і вигляду. Однак, відповідно до загальних політичних та ідеологічних настанов, перший повоєнний генеральний план Львова ставив своєю метою змінити загальний образ міста та надати йому нових рис і ознак.

Перший повоєнний генеральний план Львова був опрацьований у 1946 під керівництвом А.В. Натальченка і Г.Л. Швецько-Вінецького. Розуміючи унікальність історико-архітектурної спадщини Львова, автори пропонували її збереження і з цією метою склали список пам'яток архітектури міста. Водночас необхідно було трансформувати образ Львова, зробити його "радянським не тільки за суттю, але й за формою".

З цією метою авторами була запропонована "міська композиційна вісь" південь-північ, що починалася на нинішній площі Петрушевича і по проспекту Шевченка та по проспекту Свободи продовжувалася проспектом Чорновола майже на півтора кілометра за оперним театром і завершувалася новою площею з тріумфальною аркою на початку нинішньої вулиці Липинського. Таким чином у Львові формувалася нова містобудівна вісь довжиною біля 3 км., придатна для проведення масових маніфестацій і парадів.

Основним вузлом нової осі повинна була стати нова Центральна площа міста Львова розміром 250 на 160 метрів, місце для неї було визначене північніше оперного театру на місці частково зруйнованої забудови єврейського гетто і Краківського ринку. Нова площа мала бути однією з найбільших у містах СРСР, оскільки її територія перевищувала навіть за величиною Червону площу у Москві.

Композиційним центром площі мав стати пам'ятник Сталіну розміщений на осі нового будинку партійних і радянських органів. Пам'ятник і будинок розміщувалися на спільному стилобаті, до якого вели сходи шириною 100 метрів, які мали в часі торжеств служити трибуною. По периметру площі розташовувалися готель і монументальні житлові будинки.

Перпендикулярно до осі "південь-північ" на центральній площі починалася "Бульварна магістраль" довжиною біля 1,2 кілометрів, яка вела від площі у напрямку "захід-схід" на високий замок. Вісь "захід-схід" трактувалася як бульвар, що з'єднує нову площу через площу Старий Ринок і вулицю Ужгородську з узгір'ям і курганом Високого замку. На кургані передбачалося встановлення пам'ятника Леніну загальною висотою 50 метрів.

Окрім центральної площі генеральним планом 1946 р. у Львові пропонувалося стоврення ще декількох великих площ з периметральною забудовою: біля головного вокзалу та біля костелу св. Єлизавети, а також декілька менших за розмірами. Пропоновані містобудівні перетворення мали однозначне ідеологічне спрямування, і таким чином у Львові "…канонізувалась система комуністичних координат".

Проект не був здійснений, хоча двічі розглядався на урядовому рівні у Києві та Москві у 1948 році.

Нагадаємо, як святкували Новий рік на Галичині 100 років тому (ФОТО).