Як змінився Львів за 29 років

Depo.Львів відшукав фотографії Львова майже 30-річної давності та зробив нові світлини у тих же місцях, аби зрозуміти у кращий, чи в гірший бік змінилося місто за роки Незалежності.

 

Купони, черги та дефіцит – таким був Львів на початку 1990-х. Фото довжелезної черги за продуктами за кілька годин до завозу товару було виставлене на огляд лише через чверть століття. Так, у далеких вже 1990-х німецький журнал "GEO" замовив фотографу Тадеушу Рольке задокументувати події у Львові. Фотомайстру вдалось задокументувати буденне життя львів’ян, однак фотографії так і не опублікували. Вперше, виставку організували аж через 26 років у Львові. 

 

Тепер у магазині на перехресті сучасних вулиць Івана Франка і Костя Левицького, де колись був дефіцит продуктів, продають одяг, а черги немає. Трамваї там курсують і далі, і вони не дуже змінилися.

 

 

А це ще одне фото Тадеуша Рольке, зроблене на перетині сучасних вулиць Івана Франка та Зеленої. До речі, тоді ці вулиць мали такі ж назви. Як за 30 років змінився транспорт Львова – помітно неозброєним оком. Цікаво, що фотоательє на цьому місці існувало ще багато років.

 

А це – телефонний автомат біля хлібного магазину у центрі Львова. Так-так, колись, коли ще не було мобільних телефонів, і навіть "домашній" телефон був розкішшю, закинувши дві копійки у відповідний отвір, можна було зателефонувати, куди треба. Нині на цьому місці у Львові – ресторанчик.   

Як розповіла львовознавиця Софія Легін, будинок №10 на площі Марійській (нині площа Адама Міцкевича) свою історію розпочав у 1830 році. З тильного боку кам’яниці розташовувався один з найстаріших львівських кінотеатрів, що існував у різні часи під різними назвами:  на початках "Ванда" (1908–1909),  "Байка" ( 1909–1912) та "Геліос" (1912–1917), у міжвоєнний період – "Фатаморгана" (1917–1931) та "Міраж" (1931–1939). У час Другої світової війни – "Кінотеатр хроніки" (1939–1940) та "Централь" (1942–1944), опісля і аж до 1990-х "Кінотеатр ім. І. Франка".

Це був єдиний у Львові кінотеатр повторного фільму. У спеціальній скринці, що висіла при вході, кожен міг залишити свої побажання щодо репертуару кінотеатру на наступний місяць. Кінопокази формувалися виключно на основі побажань клієнтів.

"У 1967 році над чільним фасадом будівлі встановили електричне табло, на якому рухомі літери переказували новини зі стрічок радянських інформаційних агенств ТАРС та РАТАУ. Вночі 26 березня 1991 року це табло спричинило пожежу в будинку. Довший час будівля стояла пустою, зазнаючи все більшої руйнації. Під час постмодерного фестивалю "Вивих" обгорілі стіни будинку частково розмалювали, тож він отримав неформальну назву "вивихнутого", – розповіла Легін.

Будівлю було демонтовано у січні 1998 року. На її місці збудували філію "Укрсоцбанку".

А це та ж площа Адама Міцкевича у Львові з різницею у майже 30 років, але з іншого ракурсу. Як видно зі світлин, одна з будівель зруйнувалася ще більше (безгосподарність намагаються приховати за політичною агітацією), а транспорту у центрі міста Лева стало значно-значно більше. 

За словами львовознавця Романа Метельського, пам’ятник Володимиру Леніну на тоді проспекті Леніна, а нині проспекті Свободи, був відкритий у січні 1952 року. Його автор – московський скульптор Сергій Меркуров. Поруч облаштували квітник. 

"Мітинг, присвячений відкриттю пам’ятника Володимиру Іллічу Леніну у Львові, відбувся 20 січня 1952 року. Пам’ятник був споруджений перед входом до театру опери та балету, на вісі Гетьманських Валів – парку-скверу, розташованого в центрі вулиці 1 Травня", – розповів Метельський.   

Автор фото, зробленого у 1990 році невідомий. На фото – скидання пам’ятника Леніну. Демонтували його 14 вересня 1990 року.

Нині на площі перед Львівським Національним академічним театром опери та балету імені Соломії Крушельницької триває масштабна реконструкція – на неї чекають великі зміни. 

"Вся площа символічно буде оформлена у вигляді скрипки. Після робіт площа набуде цілісного вигляду, де основним об’єктом є театр. На площі облаштують новий фонтан. Існуючий демонтують. Особлива увага буде приділена місцям для перебування людей — буде облаштовано лавки вздовж пр. Свободи, а інтенсивний рух буде мінімізовано за допомогою нових елементів благоустрою та додаткових зелених насаджень. Повністю площа буде завершена до кінця наступного року. Тобто наступного року взимку ми вже по-іншому зможемо використовувати цю площу. Впродовж року на площі діятиме фонтан, а взимку, коли він буде відключений, площу можна використовувати для різного роду подій", — розповів начальник управління архітектури та урбаністики Львівської міськради Антон Коломєйцев.

Вулиця Підвальна, 1989 рік. Тоді на ній проходили перші демократичні мітинги на яких висувалася ідея незалежності України. Зараз тут продають сувеніри і букіністичну літературу. А також встановили старовинний вагончик трамвая.

А це головний корпус Національного університету "Львівська політехніка". Велична споруда, яка не підвладна часу. Змінилися хіба ландшафтний дизайн і огорожа перед вишем. Також на самій будівлі з'явилася назва вузу.

На цих фото навчально-лабораторний корпус №1 Національного університету "Львівська політехніка".  На відміну від далекого 1990-го року, тепер тут є МАФ, паркуються автомобілі і суттєво підросли дерева. Також зникла радянська агітація.

 

 

Будинок вчених. Сучасна вулиця Листопадового Чину, 6. Мода вже не та, що колись, приватного транспорту у десять разів більше.  Але дерева у Львові нині "кронують" так, як і 30 років тому.  А взагалі - Будинок вчених — колишнє Національне (аристократичне, шляхетське, дворянське, графське, народне, Герхарда) казино (до 1939), збудований фірмою "Фельнер і Гельмер" у 1897–1898 роках за проектом віденських архітекторів Фердинанда Фельнера і Германа Гельмера (автори проекту Одеського оперного театру).

У 1902 добудова офіцин за проектом архітектора А. Каменьобродського та реконструкція каналізації (проект). З 1918 року приміщення використовувалося як міське казино. Із 1948 року тут діє Львівський Будинок вчених, із яким пов'язано немало подій наукового, громадсько-політичного і творчого життя Львова, області та України. Раду Будинку вчених очолює ректор Львівської національної академії мистецтв Андрій Бокотей.

До 1953 року в чотирьох кімнатах на першому поверсі розташовувалось Львівське відділення Спілки архітекторів України. 14 вересня 1953 під час проведення пленуму з планування і забудови міст західних областей України, через несправність електропроводки у будинку спалахнула пожежа, яка завдала будинку значної шкоди. У 1954 після відбудови та відновлення будинку Спілку позбавлено права користуватись приміщенням.

У 1998 році в будинку перебував львівський обласний виборчий штаб кандидата на посаду президента України Леоніда Кучми. У 1999 році тут діяв прес-центр саміту Президентів країн Центральної та Східної Європи. 23 вересня 2008 року внесений до переліку памʼяток культурної спадщини, що не підлягають приватизації.

 

Сучасна площа Івана Підкови, ліворуч храм Святих Верховних Апостолів Петра і Павла (Костел Єзуїтів). Куди ж без МАФів і нічних клубів! Також варто відзначити, що зник знак, який забороняв проїзд автотранспорту вулицею, а також було посаджено нові дерева.

 

 

А це зупинка на перехресті сучасних вулиць Степана Бандери і Генерала Чупринки.  Знайдіть 20 відмінностей!

 

 

Вулиця Руська. Під час її реконструкції у 2000-ті роки прибрали це перехрещення зустрічних колій. Вулиця втратила свою "родзинку", а трамвайна пропускна здатність не збільшилася, адже зустрічні трамваї тут тепер все одно не можуть роз'їхатися. 

 

А це вид з Руської на площу Ринок.

 

 

Львів, вулиця Театральна, праворуч площа Катедральна. За цей час вона стала пішохідною, а сам Катедральний собор за цей час встиг відвідати Папа Римський Іван Павло II.

 

 

Маєте фото зі свого міста, села чи селища 29-річної давнини і сучасні фото, зроблені в тому ж самому місці –надсилайте – lviv.depo@gmail.com. Давайте спробуємо зрозуміти – у кращий, чи в гірший бік змінилася країна за ці 29 років. 

 

А сучасний центр Львова має такий вигляд