Як святкували Новий рік у радянському Львові

Нині, щоб провести новорічну ніч у Львові, українцям й іноземцям доводиться бронювати квитки за місяць до запланованої подорожі, а готелі й квартири – з осені. На зимові свята у столиці Галичини завжди аншлаг. Проте був період – радянський – коли зустріч Нового року у Львові суттєво поступалася навіть святкуванню вдома перед телевізором.

Depo.Львів пропонує згадати радянську епоху, коли ялинка була єдиною новорічною окрасою міста.

До Другої світової війни, у зв’язку з наявністю у місті багатьох конфесій, у Львові взимку було чимало свят. Першим було свято Миколая, тоді католицьке Різдво, "польський" Новий Рік (1 січня), православне Різдво, "український" Новий Рік (14 січня) та Водохреща. Містяни з повагою ставилися до традицій одне одного.
Та після закінчення Другої світової війни усім радянським людям дозволено було святкувати лише одне свято – Новий рік, і робити це належало 1 січня.

У радянському Львові помпезного Нового року ніколи не було. Єдина новорічна окраса міста – ялинка. Хіба що подекуди школярі наліплювали на вікна шкільних аудиторій паперові сніжинки або розвішували кольорові прапорці, теж з паперу.

Традиція встановлювати і вбирати перед 1 січням новорічну ялинку для львів’ян виявилася доволі несподіваною, хоча ялинки встановлювали у Львові і за польських часів. Для більшості українських сімей, особливо в селах, ялинки росли лише у лісі, а в хатах на свята ставили дідух.

До початку 1950-х ялинку у Львові встановлювали поруч з Оперним театром - власне, там, де й зараз.

Проте у 1952 році біля Оперного театру встановили пам’ятник Леніну, тож зеленій новорічній гості довелося шукати іншого місця.

І його знайшли: на клумбі, де звільнилося місце від пам’ятника Яну III Собєському. Тут ялинка простояла майже 20 років, доки її знову не перемістили. Цього разу - аж до парку Культури, поближче до приміщення тодішнього КДБ. А все тому, що радянській владі набридло, що під ялинкою регулярно збиралися вертепи.

Оздоблення радянської новорічної ялинки було скромним. На її вершині "майоріла" червона радянська п’ятикутна зірка. Під ялинкою - затверджені радянською владою Дід Мороз з онукою Снігуронькою. Іноді до них приєднувалися лісові звірі й інші казкові персонажі (всі, звісно ж, з пап’є-маше).

Ну а справжнім святом львівські Новий рік та, передусім, Різдво - з вертепами, виставами та дідухами, стали за часів незалежності.

Слід зазначити, що не останню роль в популяризації святкування по-львівськи зіграла акція "Різдво разом" 2005-2006 року, коли школярів та студентів зі Сходу повезли до Західної України. Тоді "східняки" не без подиву дізналися, що Різдво - це не "додаток" до Нового року з випивкою та наїдками перед телевізором, а дійсно свято з своїми традиціями, обрядами та веселощами.

Дивіться також топ-20 львіських новорічних ялинок.

Фото з сайту Фотографії старого Львова.