ЧС 2018
Вибори-2019
Онлайн
Сектор
Спецпроекти
Країна Укропів

Знести не можна зберегти: Як Садовий одночасно рятує і демонтує радянський монумент

У Львові вирішують, як з найменшими скандальними наслідками позбутися ненависного місцевим націоналістам Монументу Слави

Depo.
4 березня 2018 17:00
ФОТО: depo.ua

Мер Львова Андрій Садовий вляпався у черговий скандал. Він хоче догодити усім, демонтувавши частину радянського монументу у Львові. Але патріотично налаштована частина Львова вимагає демонтувати Монумент Слави повністю, що, у свою чергу, остаточно роздратує консервативно налаштованих містян.

Згадати про радянський пам'ятник Садового і його команду змусив акт вандалізму представників правих організацій, які 15 лютого розбили плити та напис "Переможцям над нацизмом". Замість відбитого напису, активісти фарбою написали "пам'ятник окупантам". За словами організаторів акції, у такий спосіб представники націоналістичних організацій, зокрема "Правого сектору", Добровольчого руху ОУН та організації "Сокіл", хотіли привернути увагу влади до того, що пам'ятник слід знести у рамках декомунізації.

Після проголошення Незалежності України став яблуком розбрату серед містян. Через нього у Львові скандалять вже чверть століття. На монументі трощили плити, його розмальовували жовто-блакитними кольорами і навіть обливали "кров'ю". Хто найбільше відзначився – націоналісти чи місцева (а то й підвезена) проросійська "п'ята колона" – сказати складно. Адже пам'ятник був дуже зручною мішенню для обох сторін. Для перших – як уособлення ворожого до України радянського, читай – російсько-імперського минулого і сьогодення. Для других – як спосіб дискредитації перших, мовляв, "фашисти переписують історію" і не поважають "дідів, які воювали".

У травні цього року, після чергових акцій з колорадськими стрічками, монумент спробували "прибрати" законним шляхом – "декомунізувати". Активісти Львова наполягали саме на демонтажі пам'ятника. Та, як виявилося, Монумент у Львові не підпадає під дію закону про декомунізацію. Хоча й може бути демонтований, якщо таке рішення ухвалить місцева громада. "Цей пам'ятник не підпадає під дію закону про декомунізацію, оскільки він присвячений вшануванню учасників Другої світової війни, зокрема, вигнанню нацистів з України. Якщо львівська громада вирішить демонтувати цей пам'ятних з якихось інших причин, вона абсолютно має на це право. Але говорити про те, що цей демонтаж відбувається в оперті на закон про декомунізацію, це є некоректно", – пояснив голова Українського інституту національної пам'яті Володимир В'ятрович.

На зауваження про те, що, на думку, деяких львів'ян, зображення на цьому монументі розповідають не тільки про перемогу над нацизмом, а й прославляють Червону армію, В'ятрович погодився, що змістовне наповнення цього пам'ятника можна по-різному трактувати, але, за його словами, "в будь-якому разі він присвячений як раз перемозі над нацизмом".

У Садового, опираючись на лист Інституту нацпам'яті, демонтувати Монумент на Стрийській не захотіли. У свою чергу, депутати Львівської обласної ради закликали міськраду Львова та обласну держадміністрацію прибрати пам'ятник, а на його місці встановити Меморіал пошани захисникам України, які борються із російським агресором.

Вже за кілька днів, у травні 2017-го, було створено робочу групу щодо демонтажу. Садовий зобов'язав її розглянути та проаналізувати усі пропозиції щодо пам'ятника, провести його обстеження й інвентаризацію, і за їх результатами запропонувати варіанти вирішення питання до 1 липня 2017 року. Очолив групу заступник мера Андрій Львова.

Минуло чимало часу, але врешті-решт робоча група визнала частину Монументу небезпечною. Зважаючи на аварійний стан частини об'єкту, його огородили. Деякі львів'яни навіть втішилися, мовляв, якщо вже, навіть, "декомунізація" його не бере, нехай хоч через аварійність ліквідують. І, схоже, шлях обрано саме такий, "аварійний".

Наприкінці лютого виконавчий комітет Львівської міської ради затвердив рішення "Про вжиття заходів з усунення аварійності Монумента бойової слави радянських збройних сил на вул. Стрийській". Основні елементи конструкції після демонтажу мають бути передані до Меморіального музею тоталітарних режимів "Територія Терору".

Відповідно до ухваленого рішення, замовником проведення першочергових протиаварійних робіт Монумента Слави визначена Галицька районна адміністрація. З 26 лютого вона мала розпочати юридичну процедуру реалізації цього рішення, аби провести усі роботи в найближчий час. "Окрім того, пунктом 2 визначено провести містобудівний аналіз цієї території, щоб дати відповіді, яким чином вона має розвиватися та функціонувати, та проведення конкурсу на облагородження і розвиток цієї території", - розповів заступник мера Львова Андрій Москаленко.

За його словами, доля майбутніх елементів Монумента Слави буде розглядатися на засіданнях робочої групи. Роботи ж з демонтажу 30-метрової стели Меморіалу Слави на вул. Стрийській розпочнуть найближчим часом. "Галицька районна адміністрація під час обстеження виявила, що частина елементів конструкції цього комплексу перебуває у аварійному стані, відтак було прийняте рішення виконавчого комітету про виготовлення висновків щодо технічного стану Монумента. Зокрема ми замовили дослідження Львівської політехніки щодо стану ключових конструкцій і згідно з висновками, загальний стан несучих конструкцій – аварійний і вони підлягають демонтажу", - пояснив Москаленко.

Серед іншого робоча група доручила Галицькій райдержадміністрації підготувати "дорожні карти" щодо можливої вартості демонтажу, музеєфікації або ж проведення архітектурного конкурсу щодо майбутнього використання території пам'ятки Монумент Слави на вул. Стрийській. І от з цього моменту стає цікавіше.

Тому що, з одного боку, львівська мерія явно не хоче провокувати черговий скандал в місті і робить все, аби спустити вирішення питання "на гальмах". Хоча скандал їй "світить" в будь-якому разі, адже у випадку демонтажу ображеними залишаться ті, хто пам'ятник хоче зберегти, і не тільки у Львові. Крім того, створюється ідеальна картинка для російського ТБ в стилі "фашисти атакують", та й сумніватися в тому, що цей же меседж буде використаний на міжнародній арені для чергової дискредитації України, також не доводиться. В той же час, відмова від демонтажу цього зразка радянської ідеологічної спадщини також спровокує конфлікт з місцевими – і, знову ж, не тільки місцевими – націоналістами. Мовляв, Садовий танцює під червону дудку. Або, скоріше, біло-синьо-червону.

Разом з тим, все "тихою сапою" йде саме до демонтажу – процес вже запущений і "вживлений" в інформаційний простір. І всі ці "дорожні карти"щодо вартості демонтажу чи музеєфікації теж не дарма вигадуються і, головне, озвучуються вголос. Тому наступне питання – що ж буде на місці радянського меморіалу. І воно, судячи із задач робочої групи, теж винесене на порядок денний. Проте варіантів тут небагато. На рівні чуток можна говорити про черговий комплекс на честь бійців УПА, але ці припущення, все ж таки, дуже "натягнуті". А от вірогідність появи меморіалу на честь бійців АТО куди більш вірогідніша: все ж таки, і потреба в ньому актуальна, а заміна радянському воїну ніби як нейтральна і адекватна, і всіх, хто проти, можна одразу нагороджувати званням "сепарів" і "українофобів".

Скільки ще вистоїть старий радянський Монумент Слави у Львові – невідомо. Скоріше за все, нині він таки доживає останні дні, і доля його вирішиться в найближчі місяці. Якщо ж ні, то бути йому яблуком розбрату аж поки сам не розвалиться.

Довідка Depo.Львів

Монумент Слави (офіційна назва – Монумент бойової Слави радянських збройних сил) складається з трьох елементів: тридцятиметрового бетонного стовпа, облицьованого гранітною плиткою, бронзової центральної групи та масивної залізобетонної стели з кованої міді.

Комлекс розташований у горішній частині Парку культури та відпочинку імені Богдана Хмельницького на місці розораних могил давнього Стрийського цвинтаря. Пам'ятник, відкритий у травні у 1970 року, за кілька років отримав Державну премію УРСР ім. Т. Шевченка та золоту медаль ім. М. Грекова Академії мистецтв СРСР.

Ансамбль виконано в камені та бронзі авторським колективом, до якого ввійшли скульптори Дмитро Крвавич, Еммануїл Мисько, Ярослав Мотика, художник-монументаліст Олександр Пирожков, архітектори Мирон Вендзилович та Аполлон Огранович.

На вертикальному пілоні - горельєфи, що символізують основні роди військ: піхотинець, танкіст, артилерист, льотчик, матрос. Центр ансамблю - скульптурна група, що складається з алегоричних фігур радянського Воїна і "Батьківщини-матері". "Батьківщина-мати" приймає присягу вірності Воїна і символічно благословляє його меч.

Історія радянської армії розкривається в шести багатофігурних горельєфах, розташованих з обох боків стели: "Народження Червоної армії", "Громадянська війна", "Визволення Західної України" ("Вторгнення СРСР до Польщі"), "Рік 1941-й", "Велика Вітчизняна війна (тобто "Німецько-радянська війна")" і "Перемога".

Протягом останніх десяти років Монумент Слави у Львові неодноразово ставав місцем суперечок, бійок, топтання і спалень георгіївських стрічок – особливо на 9 травня, а також хуліганства та вандалізму.

Більше про політичне та культурне життя Львова та області читайте на Depo.Львів

Також приєднуйтеся до нашої групи у Facebook та переглядайте наші відео на YouTube