На Волині знайдено частину ременя вікінга

Як повідомляє Depo.Львів з посиланням на Кордон, у селі Пульмо Шацького району Волинської облаті знайдено сакральний предмет воїна-вікінга.

На березі озера Пулемецьке було знайдено бронзову в позолоті накладку на ремінь із зображенням сюжету зі скандинавської міфології "Шлях воїна в Вальхаллу (дім-рай)".

"Накладка розміром 2,7х3 см прикрашена випуклим литим малюнком. Зверху і внизу зображені "дах" та "підлога" Вальхалли, по краях "даху" знаходяться голови воронів. Боки предмета прикрашені двома вовками, центр – можливо двома зміями", - розповів археолог Сергій Демедюк.

За його словами, така річ могла належати тільки знатному воїну-вікінгу, котрий так просто не міг втратити подібного предмета, адже він уособлював його віру в потойбіччя.

Ширший аналог сюжету з накладки, зі слів Демедюка, знайдено на камені в місті Бірка, у Швеції. На якому зображено шлях воїна в Вальхаллу. Вершник на коні з мечем в руці. Його супроводжують два вовки – Гері і Фрекі. Вище зображено корабель Одіна "Скідбландір", над яким видно ще двоє його супутників – ворони Хугін і Мунін. Все це увінчує зображення Вальхалли, яка схематично зображена у вигляді шатра.

"Вальхалла – це рай для воїнів. У германо-скандинавській міфології – житло бога Одіна, де за його вибором спочивають воїни після смерті. Західні ворота Вальхалли пильнують два вищезгаданих вовки, які разом з воронами і зміями є тотемними тваринами цього язичницького бога.
За легендою Вальхалла — величезна зала, що має 540 дверей, за якими спочивають по 800 бійців. Щодня воїни одягають обладунки та б'ються в смертельних дуелях, після чого воскресають і бенкетують. Задля викорінення традиційних вірувань, християнство прирівнює Вальхаллу до пекла. А воїни, які там спочивають, ототожнюються з демонами", - розповів Демедюк.

За його словами, це вже третій скандинавський предмет знайдений на цьому масиві в селі Пульмо. Також відомі прикраси вікінгів з інших навколишніх населених пунктів – з Шацька, Головна, Любомля.

До відкриття шацького музею, прикраса передана на тимчасове зберігання у Волинський краєзнавчий музей, де і знаходиться від 19 травня 2017 року, згідно акту передачі предмета.