Як мова Барака Обами відправила рівнянина у світ

Вивчати в Національному університеті імені Шевченка китайську мову як найскладнішу в світі Михайло Іжик з Рівного пішов, не маючи про неї ані найменшого уявлення. Як і про те, як далеко - у прямому розумінні - вона його заведе. Михайло побував у 29 країнах світу, видав перший індонезійсько-український словник, захистив дисертацію на тему мовних контактів Мадагаскару та Індонезії і став кандидатом філологічних наук.

Після закінчення школи Михайло збирався вивчати англійську, але конкурс був великий, тож вирішив іти на японську. На факультеті порадили краще обирати китайську як мову, більш практичну у застосуванні. Навіть початкових знань з китайської не вимагалося.

"Перші два роки вчитися було дуже важко, - пригадує Михайло, - потім пішло легше. Під час навчання двічі брав участь в китайських освітніх програмах, два місяці мешкав і вчився в Шанхаї, потім ще півроку - поблизу Харбіна. В Китаї підробляв, викладаючи англійську мову корейцям, знімався у масових сценах в художніх фільмах. Бачив себе в кіно, коли ці китайські фільми вийшли в прокат. Загалом Китай справив на мене колосальне враження. Я побачив такі дива, як Великий китайський мур, Храм Неба, Заборонене місто та багато інших, і це багато в чому визначило подальший напрямок моєї діяльності – я почав багато подорожувати".

Коли Михайло навчався на четвертому курсі, посольство Індонезії запропонувало студентам однорічну освітню програму з вивчення індонезійської мови Darmasiswa. Охочим давали стипендію й оплачували проживання, потрібно було власним коштом оплатити лише переліт. Михайло вчився в державному університеті у столиці Індонезії Джакарті. Поряд з ним розташований навчальний заклад, в якому свого часу вивчав індонезійську мову Барак Обама.

"Індонезійська мова в порівнянні з китайською - не важка, освоїти її за рік – не проблема, - продовжує Михайло. Результатом цієї поїздки стало укладення протягом чотирьох наступних років першого в історії індонезійсько-українського словника. Він вийшов у 2013 році тиражем 500 екземплярів, і тепер словником користуються українські студенти, які вивчають індонезійську мову. До цього доводилося користуватися індонезійсько-російським чи індонезійсько-англійським. Цьому виданню посприяло Посольство Республіки Індонезія в Україні та особисто посол Нінік Кун Нар’яті".

Навчаючись в Індонезії, студент почав досліджувати мовні контакти цієї країни та Мадагаскару. У вітчизняній лінгвістиці цим досі ніхто не займався. Ще до словника, у 2010 році, Михайло Іжик видав книгу "Мадагаскар та Індонезія: мовна стежка між родичами", яка й лягла в основу його дисертації. У вересні 2014 на той час 27-річний Михайло Іжик захистив в Інституті сходознавства ім. Агатангела Кримського Академії наук України кандидатську дисертацію на тему мовних контактів Мадагаскару та Індонезії і став кандидатом філологічних наук.

"Індонезія справила на мене дуже тепле і прямому, і в переносному розумінні враження, - ділиться Михайло. – Хоча вона відноситься до країн, що розвиваються, але на іноземних туристів справляє приємне враження: чемні, привітні люди, завжди готові допомогти, особливо, якщо чужоземець знає їхню мову. Тут дуже багато туристів з усього світу, переважно їдуть на острів Балі. Найчастіше можна зустріти туристів з Австралії, бо вона недалеко".

Наразі Михайло працює в Пекіні, він є працівником Міжнародного Радіо Китаю, заснованого у 1941 році. Нині це одна з найбільших у світі медіа-структур, яка готує радіопрограми 62 мовами, в тому числі й українською.

"Це чудова нагода розповісти землякам про Китай рідною мовою, - зауважує Михайло. - Хотів би зазначити, що українська спільнота в Пекіні дуже згуртована, особливо активні наші студенти. Як людина, що вперше побувала в Китаї 10 років тому, можу сказати – прогрес у цій країні величезний".

Загалом розвиток інформаційних технологій відкрив небачені досі можливості для подорожей на будь-який смак, що дозволило й Михайлові за відносно невеликий проміжок часу побувати у 29 країнах світу, відвідати навіть такі екзотичні куточки планети, які ще недостатньо відомі широкому загалу подорожуючих.

З власного досвіду наш мандрівник зауважує, що Азія вигідно відрізняється в плані отримання віз. В деякі країни (Китай, В’єтнам) візу без жодних проблем відкривають за тиждень, в інших (Таїланд, Лаос) її отримують по приїзду, в деякі віза для українців взагалі не потрібна (Малайзія, Гонконг).

"Якщо європейцям властиве суто прагматичне ставлення до речей, іноді доведене до абсурду, то азіати більш щирі. Вони менш розбещені і не зіпсовані тим, що ми помилково вважаємо "надбаннями цивілізації", - ділиться мандрівник. - Будь-яка подорож збагачує людину досвідом, який значно полегшує прийняття рішень у подальшому, допомагає розібратися в непростих ситуаціях і додає бійцівських якостей. І найприємніше в кожній подорожі – це повернення додому. Я переконаний, що саме для цього люди і подорожують".