Одного весняного дня Апостол Андрій разом з дочками Ладою і Красунею йшли біля райського саду і раділи зі вістки, що Христос воскрес, раділи, що ідуть проповідувати християнство на нову землю, біля Чорного моря. Та раптом до них заговорив садівник, що працював важко в саду: "Я знав, Андрію, що йтимеш сюди, тому й для тебе так працюю. Ти підеш далеко степами на північ до того краю, який я хочу зробити найкращим на світі". "Ти, Красуне, – сказав садівник дочці Андрія – посади цей кущ на берегах Дніпра і Чорного моря. Він дасть гарні китиці чудових ягід, що ними будуть прикрашати іконостаси по церквах, а соком будуть причащати вірних прихожан. А ти, Андрію, посади це дерево – на горбах понад Дніпром. Воно буде цвісти тоді, коли народ буде співати мені воскресну пісню,дівчата будуть прикрашати коси білосніжним цвітом цього дерева, а на Спаса будуть святити смачні овочі з того дерева". А звертаючись до другої дочки Андрія сказав: "А тобі, Ладо, даю жменю цих пагінців, посади їх найдалі від Дніпра аж до гір по ярах та горбах, де колись стануть церкви. Цим деревом люди обсадять церкви, воно дасть прохолоду перехожому, нектар бджолам, майстрам матеріал для різьби до храмів, а цей кущ стане символом держави, а ці дерева стануть притулком різній звірині. А це дерево дасть багато дьогтю в житті людям цього краю, бо будуть його шарпати різні народи. А це насіння розвій поміж дерева, вони стануть ліками для людей цього краю. А ці дерева стануть матеріалом для храмів різного люду, що поселяться в цьому чудовому куточку". Прийшов Андрій з дочками до степового краю: Красуня посадила виноградну лозу, Андрій – яблуню, а Лада – липу, калину, сосну, модрину, граб, бук, різні квіти; і з'явилося там багато храмів. Так виникла мальовнича і релігійна Жовківщина, де серед ланів і садів заховалось багато храмів різних конфесій, де в тінистих лісах б'є багато джерел, біля яких з'являлася Божа Мати, які стали осередками духовного паломництва.