"Як хто є з Варшави, з Познані чи Лодзі – не шкодить,
Бо він і не знає, про що ходить!
Та звідки він може знати?
Навіть якщо "сі дові", що за милю від Львова
В містечку Куликові
Була цехова пекарська осода
І пекли там пекарі з діда-прадіда
Такий великий бухан, на якому скірка,
Як з вишневого дерева, але криха й хрустка...
Може, хтось з пекарів, котрийсь з челядників,
Ще десь пам'ятає, який це є рецепт?
Нехай він запише і нехай прошепоче,
Вмираючи, дітям -- так щоби син знав
"Ільо" муки, які дріжджі, який тминок.
Нехай це збережеться, нехай "сі захова",
Ця маленька частинка правдивого Львова!
Бо Львів, то не тільки містечко на мапах,
То ті люди, пісенька, та мова, той запах! Куликівський хліб!"